United Launch Alliance (ULA) — це спільне підприємство підрозділів двох американських компаній: Lockheed Martin Space Systems та Boeing Defense, Space & Security, що представляють Lockheed Martin та Boeing відповідно. Фірма створена у 2006 році, щоб займатися виробництвом та запуском у космос ракет-носіїв та космічних апаратів для Федерального уряду США. Безпосередньо урядових замовників представляють Міністерство оборони США та НАСА. Використовуючи ULA, Lockheed Martin і Boeing ціле десятиліття мали монопольне становище на ринку військових космічних запусків, аж поки у 2016 році Міністерство Повітряних сил США не підписало контракт на запуск свого супутника GPS із компанією SpaceX.
Історія
United Launch Alliance була створена 1 грудня 2006 року. У грудні 2013 року фірма підписала контракт із ВПС США на обслуговування 28 запусків ракет за $11 млрд. У вересні 2014 року повідомлено про виграш конкурсу на підписання контракту на $938 млн. щодо додаткового обслуговування ракетних запусків по вже підписаним раніше контрактам.
Також у 2014 році головним виконавчим директором фірми замість Michael Gass став Tory Bruno. У жовтні цього ж року ULA заявила про намір реструктуризувати виробництво та зменшити вартість запуску в половину. Це було викликано конкуренцією із SpaceX. Зміни мають привабити нових замовників, не лише із військової сфери, а й з цивільної.
У червні 2017 року відомий новинний сайт Ars Technica проаналізував витрати ВПС США і з'ясував, що у 2020-'21 роках вартість кожного запуску від ULA може обійтися бюджету у$420 млн. Tory Bruno назвав це «вводом в оману». А в липні з'явилася інформація, що вартість місії STP-3 із використанням Atlas V сягає $191 млн. Це, звісно, менше, ніж сума, розрахована журналістами, але значно більше, ніж пропонує компанія-конкурент SpaceX ($90 млн за запуск). Поширювалися розмови про несправедливе надання урядом субсидій ULA.
Продукція
United Launch Alliance виробляє наступні ракети-носії:
- Delta-2,
- Дельта IV,
- Delta IV Heavy,
- Atlas V,
- Вулкан — «ракета-носій нового покоління», яка розробляється з 2014 року шляхом міксу існуючих технологій Atlas V і Дельта IV для створення наступника для Atlas V, що дозволить вдвічі знизити витрати на запуск. Спочатку перший політ планувався не раніше середини 2020 року. А після 2024 року існуючий другий ступінь ракети Centaur планують замінити на Advanced Cryogenic Evolved Stage (ACES). Окрім стандартної функції по запуску супутників, цей ступінь може слугувати паливним танкером для космічної заправки. В грудні 2023 року, компанія ULA повідомила, що перший запуск нової ракети «Vulcan Centaur» перенесений на 8 січня 2024 року.
Стартові комплекси
Наразі ULA використовує п'ять стартових майданчиків:
- На Східному узбережжі для запуску Atlas V — LC 41, а для запуску Дельта IV — LC 37. Обидва вони знаходяться на Базі ВПС США на мисі Канаверал, Флорида.
- На Західному узбережжі для запуску Delta-2 застосовують SLC 2, для Дельта IV — SLC 6 і для Atlas V — SLC 3E. Вони знаходяться на авіабазі Ванденберг, Каліфорнія.
У 2015 році були анонсовані плани по зменшенню кількості майданчиків лише до двох одиниць до 2021 року. З них буде запускатися ракета-носій «Вулкан».
Запуски
Сімейства ракет Atlas (від Lockheed) та Delta (від Boeing) використовуються вже більше 50-ти років для запуску на навколоземні орбіти військових, метеорологічних та супутників зв'язку. Також за їх допомоги здійснювалися запуски у глибокий космос, в тому числі міжпланетні науково-дослідницькі місії. Іноді ULA підіймає неурядові супутники.
Перший запуск, що проводила ULA, відбувся 14 грудня 2006 року за допомогою ракети Delta-2. На орбіту було піднято секретний супутник USA 193, який невдовзі після запуску вийшов із ладу. У 2008 році його було знищено бойовою ракетою.
2 жовтня 2015 року ULA завершила свою соту місію із Mexsat-2 на борту Atlas V.
