SHA-2 (Secure Hash Algorithm 2) — родина криптографічних геш-функцій, розроблених Національним агентством безпеки США та вперше опублікованих у 2001 році. До неї входять шість геш-функцій з дайджестами завдовжки 224, 256, 384 або 512 бітів, і вона суттєво відрізняється від свого попередника, SHA-1. Ця родина широко використовується в засобах і протоколах безпеки, і станом на 2026 рік вона залишається стійкою до відомих атак, зокрема атак із використанням квантових комп'ютерів.
Конструкція та варіанти
SHA-2 побудовано за конструкцією Меркла — Дамгарда, з функцією стиснення на основі структури Девіса — Маєра та спеціалізованого блокового шифру. SHA-256 і SHA-512 є основними функціями, які використовують відповідно вісім 32-бітових і 64-бітових слів, і відрізняються переважно величинами зсувів, адитивними константами та кількістю раундів. SHA-224 і SHA-384 є скороченими версіями з іншими початковими значеннями, тоді як SHA-512/224 і SHA-512/256 — скорочені варіанти SHA-512, початкові значення яких визначаються методом, викладеним у FIPS PUB 180-4.
Історія стандартизації
Національний інститут стандартів і технологій опублікував SHA-2 як федеральний стандарт, спочатку у вигляді чернетки у 2001 році, а як новий Стандарт безпечного гешування — у 2002 році. Пізніші редакції додали SHA-224, перенесли настанови щодо безпеки стандарту до окремих спеціальних публікацій, а у 2012 році додали SHA-512/224 і SHA-512/256. Федеральні настанови також підвищили мінімальний рівень безпеки для використання урядом до 112 бітів, який забезпечує SHA-2, тоді як SHA-1 було виведено з експлуатації.
Практичне використання
SHA-2 реалізовано в широко вживаних протоколах, таких як TLS, SSL, PGP, SSH, S/MIME та IPsec. SHA-256 використовується для автентифікації пакетів Debian, підписування електронної пошти DKIM та DNSSEC, а кілька криптовалют, зокрема Bitcoin, застосовують його для перевірки транзакцій. Мобільні мережі 4G і 5G також покладаються на HMAC-SHA-256 для отримання ключів. Спочатку впровадження відбувалося повільно, але виробники браузерів та інші постачальники згодом відмовилися від сертифікатів SHA-1 на користь SHA-2.