Брюс-Трейл

Ідея створення стежки Брюса виникла серед членів Федерації натуралістів Онтаріо в 1959 році. Рей Ловз тоді запропонував ідею створення пішохідної стежки вздовж усієї довжини Ніаґарського уступу в провінції Онтаріо. Перше засідання Комітету стежки Брюса відбулося 23 вересня 1960 року. Окрім Ловза, у засіданні взяли участь Філіп Ґослінґ, Норман Пірсон та Роберт Макларен. 13 березня 1963 року була зареєстрована Асоціація стежки Брюса. Того ж року в містах уздовж стежки створили дев'ять регіональних клубів, які об'єднали загалом близько 200 членів. Кожен клуб відповідав за отримання згоди відповідних інституцій (державних та приватних) на створення стежки на їхній землі, забезпечення коштів на її будівництво та організацію робіт (здебільшого зусиллями волонтерів).

З 2007 року колишня Асоціація стежки Брюса діє під назвою Bruce Trail Conservancy (BTC). Дев'ять наявних тепер клубів доглядають за певними ділянками стежки:

• Ніаґара BTC — Квінстон — Ґрімсбі;
• Ірокея BTC — Ґрімсбі до Келсо;
• Торонто BTC — Келсо до Челтнема;
• Каледон БТК — Челтнем до Моно-Центр;
• Дафферін Гай-Ленд БТС — від Моно-Центру до Лаваендер;
• Блю-Маунтенс BTC — Лаваендер до Крейґліта;
• Бівер-Веллі BTC — Крейґліт — Блантайр;
• Сіденгем BTC — Блантайр до Ваяртона;
• Пенінсула BTC — від Ваяртона до Тоберморі.

Назва стежки походить від того факту, що значна її частина проходить через округ Брюс, а в його межах — вздовж усього півострова Брюс. Усі ці назви вшановують Джеймса Брюса, 8-го графа Елґіна, шостого генерал-губернатора провінції Канада від 1847 до 1854 року.

Стежка пролягає землями з різним правовим статусом: декотрі належать провінції Онтаріо, інші окремим муніципалітетам та приватним особам, вони включають охоронні території, що управляються провінцією або місцевими органами влади. Частина стежки проходить землями, що безпосередньо належать BTC.

Стежка починається на самій вершині Ніаґарського уступу в Квінстоні (район міста Ніагара-он-да-Лейк), на західному березі річки Ніаґара, біля краю моста Квінстон-Льюїстон, що веде на американську сторону річки, приблизно за 11 км від відомого водоспаду Ніаґара. Пам'ятний камінь, що позначає початок маршруту, стоїть на східній стороні парку Квінстон-Гайтс, приблизно за 150 м від пам'ятника англійському генералові Айзеку Броку, героєві війни 1812 року, визнаному національному герою Канади. Звідси стежка пролягає на захід через райони Сент-Кетерінз біля гирла каналу Велланд, а потім через виноробний регіон Шорт-Гіллз-Бенч, відомий виробництвом рислінгу та крижаного вина. Після Гамільтона вона повільно повертає на північ вздовж Ніаґарського уступу. Стежка проходить через такі адміністративні одиниці: Берлінґтон, Мілтон, Галтон-Гіллс, а також Волтерс-Фолз із відомим водоспадом на річці Біґгед та провінційний парк Моно-Кліфс.

У портовому місті Овен-Саунд — колись відомому своєю корабельнею та зерносховищами — маршрут виходить до берегів затоки Джорджен-Бей, що є великою частиною озера Гурон. Звідти він переважно пролягає вздовж високого скелястого узбережжя затоки, прямуючи вглиб півострова Брюс. Дорогою він проходить через такі містечка, як Ваяртон (відоме своїм канадським варіантом святкування Дня бабака) та Лайонс-Гед, назване так на честь скельного утворення, що нагадує голову лева. Далі маршрут перетинає Національний парк Півострова Брюс, де можна побачити ще більше цікавих скельних утворень у межах Ніаґарського уступу, і зрештою сягає північного краю півострова — містечка Тоберморі. Тут, на території ще одного парку — Фатом-Файв, — шлях проходить повз туристичний центр, що слугує адміністративним та освітнім осередком для обох парків. У спеціально відведеному місці перед будівлею лежать дві пласкі плити з доломіту, привезені відповідно з південного та північного кінців маршруту; ставши на них, можна символічно подолати всю довжину шляху одним кроком. Маршрут завершується на самому краю вхідного каналу до гавані Тоберморі. Пам'ятний обеліск із місцевого доломіту, що позначає північну кінцеву точку маршруту, відкрито на цьому місці під час святкування сторіччя Канади у 1967 році.

Для стежки розроблено унікальну систему маркування, яка використовує вертикальні білі смуги, намальовані безпосередньо на стовбурах дерев або скелях, або прибиті до дерев. Ці знаки зазвичай супроводжуються характерним логотипом стежки у формі ромба. Численні знаки вздовж маршруту пропонують додаткову туристичну інформацію та попередження. Бічні стежки позначені аналогічним чином синім кольором.

Підтримка стежки в безпечному стані є обов'язком організації Bruce Trail Conservancy (BTC). Наразі BTC щорічно ремонтує інфраструктуру стежки: мости, дерев'яні доріжки через заболочені території, сходинки, перила, а також позначки та інформаційні таблички. Значну частину роботи виконують на волонтерських засадах члени BTC та численні волонтери. Кошти на обладнання та матеріали, а також на різні рекламні та освітні програми надходять від різних особистих та інституційних донорів, включно з урядом Онтаріо (через Фонд Трілліум Онтаріо).

Перший путівник про маршрут Брюса був написаний у 1965 році доктором Обрі Дімом, географом з Університету Ватерлоо. Наразі широкий спектр інформаційних матеріалів та мап окремих сегментів стежки можна придбати в регіональних клубах Bruce Trail Conservancy (усі товари можна замовити онлайн). BTC також видає щоквартальний журнал «Bruce Trail Magazine», який розповсюджується переважно серед членів та прихильників асоціації.

• Українська версія путівника на сайті стежки Брюс
• Офіційний вебсайт заповідника Bruce Trail